Екологічна політика: знищення чи байдужість?

Екологічна політика: знищення чи байдужість?

Сьогодні хочу поговорити про екологічну політику.  Запорізький регіон - промисловий край. Це обумовлює низку чинників, в тому числі, високе антропогенне навантаження на навколишнє  природне середовище.

Переважна більшість промислових гігантів Запоріжжя збудована в першій половині минулого сторіччя за технологіями, які були прийнятні тоді, але втратили актуальність сьогодні.

Технологи та інженери тих часів не надто переймались проблемами навколишнього природного середовища, інтересами пересічних громадян та майбутніх поколінь. Вони мріяли скорити природу!

Радянські "приборкувачі" необачливо збудували один з найпотужніших  промислових вузлів Союзу в межах населеного пункту, в зоні техногенного впливу на житлові райони міста.

Саме тому Запоріжжя часто накриває смог, яким ми разом з Вами дихаємо. Навіть, якщо вітер дує в інший бік від того місця, де ми знаходимось, явище смогу спостерігається майже цілодобово, а особливо чітко в ясну погоду.

Але маємо те, що маємо. Це реалії нашого сьогодення і нам з ними жити. Щоб жити комфортніше, ми прагнемо нівелювати або хоча б мінімізувати  шкідливий вплив забрудненого атмосферного повітря, забрудненої води, забрудненої їжі на наше здоров'я та здоров'я наших дітей.

Розвиток вуглецевої цивілізації призвів до збільшення автотранспорту та інших потужних джерел забруднення не тільки атмосферного повітря, а і всього навколишнього середовища, виснаження невідновлювальних та довго відновлювальних природних ресурсів.    

Суспільний запит на чисте та безпечне довкілля сьогодні є досить високий, але не достатній для формування "критичної" маси спроможної втілити справжні зміни. Разом з тим, підвищення суспільної занепокоєності станом довкілля свідчить про те, що ми рухаємось у вірному напрямку.

Всесвітній економічний форум в Давосі, що відбувся в січні цього року свідчить про гостре питання екології, яке постає перед світовою спільнотою. Серед ключових питань, які розглядалися під час форуму: екологія (забезпечення максимального розповсюдження заходів із збереження біорізноманіття та мобілізація бізнесу для реагування на ризики зміни клімату).

На жаль, у себе вдома, в рідній країні, в рідному місті ми спостерігаємо протилежну тенденцію. Власники застарілих виробництв прагнуть отримати максимальний прибуток шляхом максимальної економії, в тому числі економії на проведенні природоохоронних заходів.

Сумно спостерігати, що десятиліттями така "економія" великим промисловцям України сходить з рук. Більш того, за цей час вони досягли великої майстерності в нівелюванні "екологічних" атак з боку екоінспекції, інших правоохоронних органів, зацікавленої громадськості.

Яскравий приклад цього - існування технологічної водойми площею 4500 га, яка  являє собою став-випаровувач відкачаної шахтної води ПрАТ "Запорізький залізорудний комбінат". Виявляється підприємству вигідніше перекачувати воду  на відстань більше ніж 100 км від шахти, ніж очищати її на місці. За роки незалежності комбінат не сплатив жодної копійки в бюджет за користування 4500 га земельної ділянки, яка, до речі, є відгородженою дамбою, фактично осушеною частиною Утлюкського лиману Азовського моря. Ці території є частиною Смарагдової мережі, яка охороняється Рамсарською конвенцією.

Комбінат не сплатив жодної копійки за розміщення мільйонів тонн відходів на цій території. Як Вам такі преференції?

Державна екологічна інспекція - перевіряла. Кримінальні провадження розслідуються. Громадськість занепокоєна. Навіть Мінекології погодило питання заповідання зазначеної території. Але віз і нині там. Щоденно ПрАТ "ЗЗРК"  скидає в Утлюкський лиман свою відкачану шахтну воду!

Інший приклад. Мартенівський цех "Запоріжсталі". Це виробництво вважалось застарілим ще в 1950 році, але і досі використовується комбінатом та є, мабуть, найбільшим забруднювачем міста. Ціна будівництва конвертерного цеху - 1,3 млрд долларів США. (Дані з відкритих джерел).

До цього переліку можна віднести кожного промислового гіганта Запорізької області.

Але нічого не відбувається...

Ні для кого не секрет, що наука має великі досягнення в природоохоронній сфері, сучасні технології захисту навколишнього природного середовища вражають! Але вражають вони, на жаль, мешканців розвинутих країн, які дбають про завтрашній день, дбають про своє здоров'я, дбають про те, що залишать майбутнім поколінням.

Такі технології доступні і для вітчизняних забруднювачів! Але інвестори або власники таких забруднювачів не бажають витрачати сотні мільйонів, а часто і мільярди доларів США на такі технології. Охорона навколишнього природного середовища завжди було дорогим задоволенням, як бачимо, аж занадто, щоб втілювати їх на Запорізькій землі.

Одне просте питання. Чи спостерігаємо ми таке ставлення до навколишнього природного середовища в Європі? Відповідь очевидна. Ось і виходить, що на папері ми зібрались в Європу, а в житті рухаємось в протилежному напрямку. Ціна такого дисонансу завелика!

Найголовніша цінність української нації - люди, зневірюються та виїжджають з країни в пошуках кращої долі. Залишаються тільки ті, хто має надію, але таких щодня меншає.

Або ті, хто просто не має вибору. Але країна людей, які не мають вибору - країна невільників. А невільники не здатні до розвитку. Рабів до раю не пускають! Тривалий час перебування в неволі призводить до люмпенізації населення.  

Для всього цивілізованого Світу давно зрозуміло, що добровільно промисловці не охоче йдуть на додаткові витрати, тим більше, які є не окупними з точки зору економіки.  Саме тому створена система стримувань і противаг, яка покликана змусити забруднювача очищати стоки, очищати атмосферне повітря, очищати землю від промислових викидів та намагатись зменшити їх. В Україні ця система стримувань та противаг існує тільки на папері, в реальності, на жаль, вона не працює взагалі. Вихід із такої ситуації лише один. Якісна зміна управлінням навколишнього природного середовища. Лише чіткі законодавчо визначені правила гри у сфері охорони навколишнього природного середовища здатні змінити ситуацію.  Норми граничнодопустимої концентрації забруднювальних речовин в атмосферному повітрі, воді, ґрунтах повинні бути конкретними та чіткими, визначені законом на рівні стандартів Європейських країн.

Правила гри повинні бути однаковими для всіх учасників ринку.

З іншого боку - суворий контроль за виконанням природоохоронного законодавства. Я глибоко переконаний, що державний екологічний інспектор повинен мати право в будь-який час 24/7 заходити на територію будь-якого підприємства з метою проведення перевірки або інспекційного відвідування.

Недопуск інспектора повинен мати для забруднювача відчутну відповідальність, як юридичну, так і матеріальну. Процедура накладення штрафів має бути спрощена. А забруднювач має бути прозорим не тільки для інспектора, але і для громадськості.

Я вважаю, що мешканці Запоріжжя повинні мати доступ в режимі онлайн про технологічні процеси, які відбуваються на території агломерації. Знати скільки газу або іншого палива спалює конкретне підприємство за годину, добу, місяць, рік. Куди відводяться промислові викиди, в якому обсязі, як вони очищуються. Які найкращі технології існують у світі, щоб очищати такий вид забруднення.

Прозорим має бути технологічний процес виробництва.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні чітко розуміти, які технологічні процеси відбуваються на їх території та управляти ними. Для цього підприємства повинні звітувати про кожне стаціонарне джерело викиду забруднювальних речовин в атмосферне повітря та інші джерела забруднення та утворення відходів щомісяця. Скільки вироблено продукції, витрачено палива, скільки скинуто забруднення у воду, в повітря, яким обладнанням це все очищалось.

Приклад. Всім доволі знайомий Запорізький пейзаж на якому відбувається процес забруднення Запорізького неба.

Кожна труба є окремим стаціонарним джерелом викиду забруднювальних речовин в атмосферне повітря, має свій номер, має розрахунок того, скільки забруднюючих речовин по тому джерелу можна викинути в атмосферу за конкретний час, має відомості про конкретні газоочисні установки встановлені саме на цьому джерелі.

Але хто про це знає? Окрім самого підприємства, мабуть, ніхто. А якщо нема даних, нема можливості контролю. Немає контролю - немає відповідальності. Немає відповідальності - маємо свавілля. Маємо перевищення, що майже щоденно фіксуються пересувною лабораторією, маємо брудне повітря, брудну воду, брудну землю, хворих людей.

Ціна чистого довкілля дуже висока, але ми не маємо іншого шляху. Для досягнення покращення стану екології потрібні:  політична воля, потужна влада та суровий контроль.

Принцип - забруднювач платить повинен працювати!

Принцип пріоритету екологічних інтересів над економічними повинен працювати.

Це означає, що виправдання забруднювача відсутністю природоохоронних заходів коштовністю їх проведення є не прийнятною. Вона має бути не прийнятною взагалі. Толерантність до таких виправдань має бути нульовою не тільки у влади, але у кожної конкретної людини, у суспільства в цілому.

Кожному, хто працює в природоохоронній сфері, а особливо в сфері контролю доводилось чути, що в разі виконання всіх природоохоронних вимог, об'єкт контролю треба бути закрити, бо він втратить рентабельність.

Це і є впровадження в життя принципу пріоритету екологічних інтересів над економічними. Хто не має змоги виконати природоохоронні заходи йде з ринку, вивільняє робочі місця, скорочує виробництво, зменшує ВВП.

Якщо такі правила одні для всіх, згодом прийде чесний екологічний інвестор, який виконає всі норми, побудує нове виробництво. Це шлях життя, шлях розвитку, шлях цивілізації. Але, як і все екологічне, він є дорогим.

Тільки нам вирішувати яким шляхом йти.....

Сподіваюсь не поснули.

*Думки видання «Факти Запоріжжя» не завжди збігаються з думками експертів. Редакція залишає за собою право відхилити публікацію у разі порушення зазначених нижче правил: заборонено розміщення недостовірної інформації; пропаганда і розпалювання расової, релігійної, міжнаціональної ненависті, ворожнечі, дискримінації за расовою, етнічною, статевою, релігійною, соціальною ознаками, заборонено розміщення інформації, яка дискредитує і порочить честь і гідність громадян або організацій; нецензурні висловлювання; заклики екстремістського характеру; пропаганда сепаратизму; заклики до дій, що підпадають під дію КК України.

Якщо ви хочете публікуватися на нашому сайті, напишіть нашому редактору у Фейсбуці (у листі зазначте, будь ласка, теми, в яких ви компетентні та інформацію про себе). 

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі