Шляхи вирішення військового конфлікту між Росією та Україною: чи мають сенс переговори?

Шляхи вирішення військового конфлікту між Росією та Україною: чи мають сенс переговори?

Сьогодні поговоримо про Мінські угоди та Формулу Штайнмайєра – що насправді означають ці слова і навіщо політики так активно їх використовують в інформаційному полі?

5 вересня 2014 року було підписано Мінську тристоронню угоду, яка передбачала тимчасове перемир'я у війні на сході України. Дія перемир'я розпочалась о 18.00 5 вересня. Текст угоди не передбачає будь-якого визнання Донецької та Луганської «народних республік», а лише закріплює за підконтрольними проросійським бойовикам територіями двох областей «особливий статус» у складі України.

У ніч проти 20 вересня 2014 було підписано ще один меморандум, який передбачає домовленості про двостороннє припинення застосування зброї: відвід важкого озброєння (калібром понад 100 мм) на 15 км від лінії зіткнення сторін та формування зони безпеки, заборони на польоти бойової авіації та на встановлення мінно-вибухових загороджень у цій зоні безпеки.

У 2014 році поки українська армія виснажувалась  - зі сторони Росії прибувало все більше бойовиків, а також додалися добровольці так званих ДНР та ЛНР. Внаслідок нерівності сил, у серпні 2014 утворилися Ізваринський та Іловайський котли. Результатом Ізваринського котла стала втрата контролю над державним кордоном від Ізвариного до Маринівки, в Іловайському котлі сили противника переважали в 17 разів. Українські бійці опинилися в кільці ворога. Путін запропонував нашим воїнам вийти без зброї так званими "зеленими коридорами". Зранку 29 серпня колони українців почали виходити з Іловайська і були підступно розстріляні російськими військовими. У цих боях загинуло 366 українських воїнів, 429 – отримали поранення, 300 – потрапили у полон. А вже після підписання Мінських домовленостей, 15 січня 2014, утворився Дебальцевський котел, у якому загинули 110 військовослужбовців, 270 були поранені, 7 взяті в полон і 18 пропали безвісти. Близько 30% техніки були знищені противником.  

У лютому 2015 було підписано другі Мінські домовленості, умови яких не були виконані, адже ватажкам так званих ДНР та ЛНР вигідні лише умови перших домовленостей. Водночас Порошенко протягом 5 років президентства ігнорував варіант переговорів, Мінські угоди не виконувались, відбувалися обстріли та гинули люди.

У 2015 році у Запоріжжі на вантажному подвір'ї близько 5 місяців перебували 4 вагони з останками загиблих учасників АТО – така ціна затягування вирішення конфлікту на Донбасі.

Однак що ми бачимо сьогодні? Порошенко та прибічники кричать про формулу Штайнмайєра – формулу здачі України, виходять на акції протесту, але ніхто не згадує про те, що ця формула була частиною домовленостей, підписаних Порошенком.

Тобто фактично Мінські угоди та Формула Штайнмайєра – це гібридно введені поняття задля покривання поразки Порошенка.

І наразі Зеленський розривається між двома сторонами впливу: домовленостями, підписаними Порошенком та націоналістами й активістами, що виголошують "Ні – капітуляції", яких підбурює знову ж таки Порошенко задля того, щоб здійснити реванш після поразки на президентських виборах.

Зеленський вважає, що конфлікт можна розв'язати шляхом переговорів та нових домовленостей, але з огляду на дії його попередників, чи захоче переговорів інша сторона конфлікту? Швидше за все – ні, адже нові домовленості, які може запропонувати Україна невигідні для сепаратистів.

У контексті військового конфлікту на територіях України важливо розуміти, що війна з Україною – це імперські амбіції з поглинання Росією Україні, а потім і Європи. Подібно до того як розколоти камінь – Росія буде бити в одну точку, доки не досягне свого – руйнації України як держави, а далі будуть інші. Також є інший варіант розвитку подій для України – це постійний супротив, подібно до Ізраїлю.

Чи є взагалі варіанти вирішення конфлікту, які не передбачають втрати території чи державності та чому Росія розпочала наступ тільки у 2014, якщо імперські плани існували набагато раніше?

А все тому, що 23 роки незалежності України Росія розв'язували внутрішні проблеми, укріплювала армію, фактично вважаючи її найважливішим ресурсом держави, а Україна – ні. І навіть зараз поки ми говоримо – вони продовжують розбудовувати воєнну інфраструктуру уздовж кордонів України. Тому єдиним шляхом збереження України є підвищення ефективності армії, залучення іноземних спеціалістів і найголовніше – притягнення до відповідальності тих людей, хто занапастив українську армію та громадян держави, наживаючись на закупівлях неякісного укомплектування, ставлячи свої власні інтереси вище за незалежність України та безпеку українців.

Процитую слова Тараса Шевченка «Борітеся – поборете», пам’ятайте, якщо не будемо нічого не робити, то поборють нас!

*Думки видання «Факти Запоріжжя» не завжди збігаються з думками експертів. Редакція залишає за собою право відхилити публікацію у разі порушення зазначених нижче правил: заборонено розміщення недостовірної інформації; пропаганда і розпалювання расової, релігійної, міжнаціональної ненависті, ворожнечі, дискримінації за расовою, етнічною, статевою, релігійною, соціальною ознаками, заборонено розміщення інформації, яка дискредитує і порочить честь і гідність громадян або організацій; нецензурні висловлювання; заклики екстремістського характеру; пропаганда сепаратизму; заклики до дій, що підпадають під дію КК України.

Якщо ви хочете публікуватися на нашому сайті, напишіть нашому редактору у Фейсбуці (у листі зазначте, будь ласка, теми, в яких ви компетентні та інформацію про себе). 

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі