Тріумфи й труднощі менонітів в Запоріжжі

Тріумфи й труднощі менонітів в Запоріжжі

Місто Запоріжжя. Індустрія, Хортиця (острів та горілка), «Запорожець», козаки, Влад Яма. Або десь так. Місто наше молоде доволі.

Довгий час цей регіон обходила бурхлива урбанізація, та й не бурхлива також. 14 років як «сконала Січ» і царський уряд вирішив, що якомога швидше «степи південні» варто освоїти. І бажано кимсь, хто не побоїться мореподібності й безмежності полів. І кимсь, хто взагалі погодиться добряче працювати.

1762-ого року Катерина ІІ видає Маніфест про запрошення «інородців» у поміч справі заселення й освоєння. Але велись не надто. Тоді було посилено інститут закордонних агентів, котрі б агітували у Франції, Британії, Ірландії, Італії, германських землях. Не завжди уряди країн дивилися на це із позитивом, і часом агенти потрапляли у поліцейські відділи. Робоча сила і платники податків потрібні й вдома. Але такий собі Георг фон Траппе, повірений Потьомкіна, котрий служив колись в Північній Прусії, звернув увагу на працьовитих менонітів, фламандсько-фризську громаду протестантського віросповідання.

Вони неймовірно працьовиті, набожні та пацифістичні. Останнє дуже дратувало владу Пруського короля. Як так, у Прусії, і не служить у війську?! Фон Траппе прибув у Данциг (нині Гданськ у Польщі) аби домовитись з місцевою менонітською громадою. На в’їзді він зупинився у корчмі Якоба Геппнера, котрий за 40 років буде похований на острові Хортиця.О, ми вже ближче.

Далі Геппнера було вмовлено вислухати пропозиції царського уряду стосовно величезних пільг та свобод. І доволі оперативно 60 представників менонітської громади Данцига підписали довіреність представляти їх інтереси в питаннях майбутньої міграції «депутатам» Геппнеру, Йоганну Барщу та Якобу вон Кампену. Останньому геть скоро брати участь у проекті заборонили батьки. А Геппнер та Барщ таки відбули в Російську імперію на оглядини. Землі на Херсонщині, під Бериславом дивитись.

Але військові дії, гіпотетична небезпека та небажання возитися із делегатами близько до фронту, спричинили декотрі зміни у попередніх планах. Потьомкін повідомив, що жити їм із 226-ма родинами на берегах Дніпра в районі впадання в нього річки Верхня Хортиця, навпроти однойменного острова. Робити нічого, і перші 1000 душ таки добралися в майбутнє Запоріжжя. Багаж, котрий був висланий вперед Дніпром, розкрали. Матеріал обіцяний для будівництва не надійшов. Та й гроші видали не зовсім всі.

План колонії на Правому березі

 

Життя в землянках та полишених мазанках козацьких зимівників на Правому березі та на Хортиці, хвороби та грабунки місцевими жителями не наштовхували мігрантів на оптимізм. Настільки, що Геппнер з Барщем були «здані» в поліцію «за розтрати й обкрадання своїх» і ув’язнені в Катеринославській фортеці. Звісно, за рік обох повипускали. Але осад лишився. Барща свої пробачили і він поселився в колонії Розенталь (частина Верхньої Хортиці).

А от Геппнер образився і оселився на фермі свого сина (власний будинок, земля, худоба й інвентар були розпродані на аукціоні після арешту). Він змінив церковну громаду і наполіг, аби після його смерті син не ховав його на колоніальному кладовищі (до речі, нині існуючому на острові Хортиця), а зарив на подвір’ї. Син не прислухався.

А у 1889 році, на 100-річчя переселення, вдячні нащадки навіть поставили шикарного обеліска. З 1972 року обидва пам'ятники Геппнеру стоять в музеї просто неба. У Канаді.

Попри випробування дорогою, чужою землею, настороженим ставленням сусідів та специфічним ставленням царської влади, меноніти завдяки працелюбності, котра межувала із впертістю розвивались. Освоєння земель, завіз добрих порід корів та коней, виробництво сільгоспмашин, ливарні, цегляні та пивні заводи, деревообробка, шовківництво, бортництво. «Запоріжкабель», «АвтоЗАЗ», «Ковкий чугун», «Сільгосптехніка» виросли з маленьких майстерень у потужні виробництва саме розпочинаючи з невтомних менонітських рук.

Родина менонітського муляра, котрий виготовляв пам'ятники Гайнріха Гамма

Вид колонії Хортиця (вдалині на пагорбі православна церква, побудована на кошти менонітських промисловців. Нині досі існує на вулиці Піщаній. Найстаріша церква Запоріжжя, побудована 1893 року)

Син першого колоніста Геппнера Якоб

 

Але природна людська заздрість перемагала все частіше. І у часи Першої світової війни спершу уряд «віджав» земельну власність колоністів, потім махновці пограбували поселення, більшовики пройшлися «воєнним комунізмом», а там вже колективізація та масові репресії.

В часи Німецько-радянської війни війська вермахту просто забрали їх із собою в Німеччину, не особливо питаючи, а чи вони всі згодні. У 1945-ому багато хто хотів додому, у Хортицю й довкола. Але радянські ешелони повезли їх за Київ, у Казахстанський степ. Туди, де амплітуда температур по 60 градусів за одну добу і уранові копальні. А ті, які відчули, що вдома їм не раді, осіли у Німеччині, перебрались до родичів у Канаду, США і Парагвай.

І на десятиліття пам’ять про цей народ, котрий жив з нами 150 років та лишив мощені вулиці, заводи, церкви, дитсадки, школи, лікарні, фотостудії, ба навіть кінотеатри, викреслювалася вщент. І досить вдало.

3D модель ранніх менонітських господарств

План-схема кінця 18 століття, з котрої була виконана модель

Я й сам з Верхньої Хортиці. Ще й нині, після зусиль Романа Акбаша, Артема Бородіна, Віктора Пеннера й інших, навіть там не надто знають, що це пострадянське передмістя було у свій час центром промисловості й культури.

Тогорічна експедиція моя зі знахідки та вилучення надгробних пам’ятників з фундаменту амбару отримала великий розголос і начебто тема менонітської спадщини ще трохи підійнялась. Але замало. А мені є ой як  багато чого розповісти. Не скучиш просто. Далі буде…

Віднайдені у 2019 році пам'ятники з першого менонітського кладовища в Російській імперії

 

*Думки видання «Факти Запоріжжя» не завжди збігаються з думками експертів. Редакція залишає за собою право відхилити публікацію у разі порушення зазначених нижче правил: заборонено розміщення недостовірної інформації; пропаганда і розпалювання расової, релігійної, міжнаціональної ненависті, ворожнечі, дискримінації за расовою, етнічною, статевою, релігійною, соціальною ознаками, заборонено розміщення інформації, яка дискредитує і порочить честь і гідність громадян або організацій; нецензурні висловлювання; заклики екстремістського характеру; пропаганда сепаратизму; заклики до дій, що підпадають під дію КК України.

Якщо ви хочете публікуватися на нашому сайті, напишіть нашому редактору у Фейсбуці (у листі зазначте, будь ласка, теми, в яких ви компетентні та інформацію про себе). 

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі