Земельне питання в Україні: популізм і реалії

Земельне питання в Україні: популізм і реалії

Нещодавно на своїй сторінці у Facebook я публікував інформацію про історію становлення Земельного кодексу України, а також про те, на скільки гектарів української землі має право кожен громадянин відповідно до закону. Сьогодні ж поговоримо про те, чому земельне питання залишається невирішеним та стає інструментом популізму.

Перш за все кожен із нас повинен поставити собі питання: «А де ж моя земля? Чому потяг промчався повз звичайних людей?»

Умовно громадян нашої держави можна поділити на три категорії:

  • 1. ті, хто навіть не підозрює про можливість отримання землі
  • 2. ті, хто знають, але не можуть отримати свої гектари, адже для цього потрібно пройти дев’ять кіл пекла під назвою «бюрократія»
  • 3. ті, хто мають і розуміння як це працює, і можливість отримати навіть більше землі, ніж передбачено законом

Чому ж виникає така несправедливість та нерівність в отриманні землі?

З першою категорією все зрозуміло – незнання своїх прав та законів України, пасивна позиція, що може бути наслідком поганого інформування, неякісної освіти або ж дезінформації. Однак, на мою думку, потрібно розробляти механізм, який буде з юридичної точки зору зрозумілий усім та логічний за структурою.

Однак чому ж виникає поділ на дві категорії людей, які орієнтуються в Земельному кодексі? А справа криється у тій самій бюрократії, яка своєю нестерпністю викликає два розвитки подій: або у людей опускаються руки, або в гру вступає корупція, яка за масштабами «внесків» прямопропорційна вигоді сфери, в якій процвітає бюрократія. Установи, пов’язані із наданням землі в Україні якраз і належать до категорії вигідних, можна навіть сказати золотих, а тому землю отримували й отримують ті, хто має «зайві» гроші, аби заплатити за уникнення бюрократії та отримати те, що передбачено законом для нього, а може і для когось іншого.

Коли громадянин самостійно подає заяву, у нього одразу ж виникають складнощі: землі немає, не вистачає, немає технічної документації тощо. А коли знаходиться підприємець із грошима, то йому всі справи вирішують без проблем, і земля знаходиться.

Як бачимо чинний Земельний кодекс працює ніяк не на користь звичайним громадянам нашої країни. Чому? Треба добре згадати людей, які бурхливо обговорюють питання землі та вирішують як нею розпоряджатимуться українці, хіба серед тих людей є соціально незахищені особи чи хоча б пересічний український містянин, який хотів би займатися фермерством?

Для прикладу найпоширеніші махінації щодо земельного фонду України

Ще від початку 90-х, коли землю тільки почали здавати в оренду, через неврегульованість ринку, землю брали без торгів й аукціонів - за смішні відсотки, а договори укладали на 49 років.

За час врегулювання ринку, у такій оренді виявилася левова частка всіх державних земель, як наслідок - наша держава недоотримує податки до держбюджету. Довести, що це корупція, а також анулювати вже укладені угоди - майже неможливо, адже закон не має зворотної дії. Тому швидкі й кмітливі «земельні магнати» отримують надприбутки, вкладаючи мінімум коштів.

Іншим прикладом нечесного уникнення бюрократії є зміна кадастрових номерів існуючих земельних паїв, що потім розпоряджаються на свій розсуд «новими» землями. Водночас люди, які мають на руках державні акти, фактично залишаються без земельних ділянок.

Ще одна схема стосується виділення землі для ведення особистого селянського господарства - ті самі 2 гектари, на які за законом може претендувати кожен українець. Працює це так: якщо земля відноситься до сільської або селищної ради, то і розпоряджається нею місцевий орган самоврядування. Формально її виділяють депутати, але вирішальну роль відіграє саме сільський чи селищний голова.

Якщо ж земельна ділянка відноситься до району, то хто буде господарем, а хто так і залишиться претендентом, вирішує керівник обласного Держгеокадастру ставлячи свій підпис у документі. Цим і користується категорія «привілейованих». Знаходять соціально незахищених людей, оформлюють на них «2 гектари», а потім зібрані поля перепродають в одні руки.

Яскравим прикладом таких «придбань» є діяльність екснардепа Запорізької області Вадима Кривохатька на Вільнянщині: тут маємо і реєстрацію земельних ділянок на довірених осіб, і рейдерське захоплення фермерського господарства.

Або ж діяльність земельних радників ексгубернатора Костянтина Бриля - Івана Гашенка та Олександра Бондаря, які здійснювали незаконну передачу землі в межах прибережної смуги.

Однак жоден із цих випадків так і не знайшов логічного завершення чи доведення причетності на законодавчому рівні, хоча низка ЗМІ публікували розслідування та скарги мешканців Запорізької області щодо махінацій вищезазначених осіб.

Це все до того, що ані чинне законодавство, ані його реформування не ухвалювалося в інтересах пересічних громадян України. Крім того, більшість депутатів не розуміють за що голосують, а просто діють за «стадним інстинктом». Сьогодні прибічники відкритого ринку землі та скасування мораторію на її продаж заявляють про те, що це дасть можливість вільно розпоряджатися землею і придбати її зможе кожен, однак чи зможе пересічний українець придбати собі землю, якщо вона вартуватиме 1000-1500 доларів за гектар? Мабуть, що – ні.

На мою думку, земельні реформи робляться не для всіх, а тільки для обраних, і нас серед цих обраних немає. Тому цілком можливо, що оновлений Земельний кодекс тільки збагатить корупційну систему земельної сфери новими схемами.

Я закликаю українців замислитись та усвідомити, що земля нашої країни належить усім нам, а не тільки чиновникам, які за клопотанням голови ОДА чи РДА відводили самі собі істотні площі землі і заробляють на ній набагато більше, ніж отримує пересічний громадянин, а якщо реформований Земельний кодекс набуде чинності, то ці ж чиновники стануть першими, хто буде претендувати на наше з вами всеукраїнське надбання, а через 3 роки взагалі викуплять її у своє користування.

Моя позиція полягає у тому, щоб усі українці отримали свою рівноцінну іншим земельну ділянку на рівних правах з усіма, і самі вирішували що з нею робити.

Однак ані чинне, ані реформоване законодавство не може забезпечити цю рівність при отриманні землі, саме тому потрібно стежити за політичною та правовою ситуацією у нашій країні, співпрацювати з активістами та громадськими діячами, які зможуть представляти думку усіх громадян України під час обговорення або ухвалення рішень щодо найціннішого ресурсу нашої держави – землі.

І найважливіше, що відповідно до Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти в інтересах українського народу.

*Думки видання «Факти Запоріжжя» не завжди збігаються з думками експертів. Редакція залишає за собою право відхилити публікацію у разі порушення зазначених нижче правил: заборонено розміщення недостовірної інформації; пропаганда і розпалювання расової, релігійної, міжнаціональної ненависті, ворожнечі, дискримінації за расовою, етнічною, статевою, релігійною, соціальною ознаками, заборонено розміщення інформації, яка дискредитує і порочить честь і гідність громадян або організацій; нецензурні висловлювання; заклики екстремістського характеру; пропаганда сепаратизму; заклики до дій, що підпадають під дію КК України.

Якщо ви хочете публікуватися на нашому сайті, напишіть нашому редактору у Фейсбуці (у листі зазначте, будь ласка, теми, в яких ви компетентні та інформацію про себе). 

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі