Бердянська Караїмська Кенаса: історія

Бердянська Караїмська Кенаса: історія

Запоріжжя та область налічує дуже багато історичних пам'яток, архітектурних споруд, які залишились неушкодженими й до нашого часу. Одна із таких пам'яток -  Бердянська Караїмська Кенаса.

Одним з найстаріших і найкрасивіших архітектурних споруд в курортному Бердянську є караїмська кенаса. Це молитовний будинок вихідців з Криму караїмів, які проживали у місті в кінці 19 - на початку 20 століття.

Караїмську кенасу побудували на основі старої зруйнованої кенаси в 1899 році. Попри те, що в кінці 19 століття у Бердянську громада караїмів була невеликою, у 1867 році серед мешканців Бердянська проживав 141 караїм, храм звели тільки завдяки пожертвам вірян. Загалом на роботи витратили 25 тисяч рублів. Ініціаторами та архітекторами споруди були брати Панпулови, підприємець Бурназа. Після закінчення будівництва, кенаса працювала три рази на тиждень. Бердянська караїмська громада, що складалася з 90-100 родин, вважалася однією з найбагатших і налічувала значну кількість великих торговців, а тютюнова фабрика Оксюза славилася на всю округу. До початку Першої світової війни велику кількість караїмів переїхало в інші міста, і в Бердянську залишилося не більше 35 сімейств, а відповідно суспільне життя було розвинуте дуже мляво. 

Це призвело до закриття кенаси у 1920 році. Все майно храму було розпродано, зокрема, бронзові свічники, молитовники, 5 сувоїв Тори тощо. Зберігся акт про вилучення і розпродажу майна бердянської караїмської кенаси на загальну суму 1141 рублів 75 копійок. У 1930 році в будівлі молитовного будинку обладнали спортивний клуб «Спартак».

Сама споруда виконана в мавританському архітектурному стилі. Зовнішньо вона схожа на юдейську синагогу. До того, як храм перетворили у спортивний клуб, він мав спеціальну структуру: вхід до будинку розташовувався обов'язково з північного боку. У кенасі був азар - коридор, в якому збиралися караїми перед молитвою. Усередині храм ділився на три частини. Першу займали дерев'яні лави для людей старшого віку. Друга частина була обладнана для чоловіків і хлопчиків, які могли молитися стоячи. Третя частина - місце для священнослужителя, де і відбувалося саме богослужіння.

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі