Україна шанує пам'ять жертв голодоморів: історія із Запоріжжя

Україна шанує пам'ять жертв голодоморів: історія із Запоріжжя

День пам'яті жертв голодомору відзначається в Україні щорічно кожну четверту суботу листопада. У 2019 цей день припав на 23 листопада. Сьогодні, о 16:00 пройде акція «Запали свічку пам'яті» - щоб долучитися, достатньо запалити свічку на своєму вікні.

Пам'ятна дата, введена указом президента Леоніда Кучми ще в 1998 році, та за всі роки неодноразово змінила свою форму. Спочатку встановлена як "День пам'яті жертв голодомору і політичних репресій", пізніше вона стала "Днем пам'яті жертв голодоморів та політичних репресій". Потім просто "Днем пам'яті жертв голодоморів". Але не змінилася суть: у цей день українці згадують про трагічні моменти в історії свого народу. 

У ХХ сторіччі українці пережили три голодомори: 1921-1923, 1932-1933 й голод 1946-1947 років. Утім, наймасштабнішим був Голодомор 1932-1933 років. У листопаді 2006 року Верховна Рада України визнала ці роки — геноцидом українського народу.

Голод 1932-1933 років

Голодомору передувала насильницька колективізація Сільських господарств, "розкуркулення" селян, хлібозаготівельна кампанія, масовий терор на селі. Терор голодом, що діяв в Україні 22 місяці, — це свідома й цілеспрямована політика сталінського уряду, акція була направлена на упокорення українського селянства, знищення самостійних селянських господарств — соціально-економічного стану української нації.

Щоб ця «політика працювала» був введений закон про «П’ять колосків».

7 серпня 1932 року комуністичним режимом був прийнятий так званий "Закон про п'ять колосків". Офіційно ж документ мав таку назву - "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності".

Відповідно до закону, за розкрадання колгоспного і кооперативного майна, було передбачено покарання у вигляді розстрілу з конфіскацією всього майна.

За пом'якшувальних обставин вирок міг бути змінений на позбавлення волі на строк не менше 10 років з конфіскацією всього майна. Амністія у таких випадках була виключена.

"Закон про п'ять колосків" став одним з найжорстокіших. Якщо порівнювати його з тодішнім законодавством, то умисне вбивство каралося ув'язненням до 10 років, а крадіжка чужого майна — трьома місяцями примусових робіт.

Протягом року за цим законом було засуджено 150 тисяч осіб, в тому числі й дітей.

Закон діяв до 1947 року, але пік його застосування припав саме на 1932-1933-й - роки Голодомору в Україні. За даними дослідників, в цілому після Голодомору Україна втратила близько 4,5 мільйона осіб. Практично всі загиблі — селяни.

В Україні немає сім'ї, якої не торкнувся б Голодомор. Є люди, які просто не знають про це. Свого часу не запитали. А зараз розповісти вже нікому. І історичні джерела мало чим допоможуть. Тільки цікавість дослідників, зможуть довести правду, наприклад, така історія склалась у Запоріжжі.

У день шанування пам’яті жертв голодоморів до запорізького будинку, зведеного у ХІХ сторіччі, несуть не лише свічки, квіти, хліб, а й дитячі іграшки. З кінця 1920-х тут на вулиці Рози Люксембург, а нині Олександрівській, 7, був будинок немовляти. За даними запорізьких істориків, у роки голоду 1932-1933 років у стінах цієї установи померло щонайменше 700 дітей.

Розголосу історія запорізького будинку немовляти набула завдяки місцевому краєзнавцю Анатолію Пеньку. На початку 1990-х на очі чоловікові потрапила стаття в одній із запорізьких газет, де згадувалось про те, що у травні 1933 року в місцевому будинку немовляти померло 33 дитини. Краєзнавець вирішив знайти цю будівлю у Запоріжжі, та дослідити в архівах скільки насправді дітей померло. Цифра становила не 33 дитини, а 110.

Встановлена на сьогодні істориками цифра померлих у будинку немовляти дітей – 788 осіб з листопада 1932-го до грудня 1933 року. Це малеча від 8 років до 1 дня.

На сайті Михайлівської районної державної адміністрації, є опубліковані архівні фото листа дівчинки, яка писала своєму брату в армію про голод. Та інші історичні документи того часу.

Демографічні втрати України внаслідок Голодомору визнані на рівні 10 мільйонів осіб. Але в "Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років" - тільки 882 510 імен. Неймовірним зусиллям нащадків (радянська влада постаралася знищити або сфальсифікувати всі наявні дані, що стосуються цього питання) відновлені імена не пережили страшні 32-33-й роки ...

 

 

 

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі