Від жіночої гімназії до університету: історія пам’ятки запорізької архітектури

Від жіночої гімназії до університету: історія пам’ятки запорізької архітектури

10 лютого 1971 року третій навчальний корпус нинішнього Запорізького національного університету взяли на облік як пам'ятку запорізької архітектури. Сьогодні зануримось у історію створення будівлі від жіночої гімназії до сьогодення.

Олександрівська жіноча гімназія

Будівлю колишньої жіночої гімназії, побудовано в 1897-му році. Вона, як і чоловіча гімназія, містила в собі домову церкву (зараз це Зоологічний музей ЗНУ).

А відкрили її вже восени 1902 року. Відповідальним за будівництво був інженер Фадей Пекутовскій. Підрядники були відомі в Олександрівську і за його межами Дмитро і Олександр Мінаєва.

Якщо розглядати архітектуру споруди, то можна побачити дорогий. різноманітний декор та обрамлення, в якому поєдналися елементи неоренесансу і неоруського стилю.

Безпосередньо структура начального закладу складалась, як у всіх гімназіях царської Росії. Небагато сімей могли відправити свої доньок на навчання у заклад, адже коштувало воно – 100 рублів на рік. Тому цю змогу мали більш заможні олександрівці.

Щоб вступити до гімназії дівчинка повинна вже була вміти писати та читати, за віком це - 10-11 років та скласти екзамен з російської мови, по закону Божому та арифметиці.

Гімназистки займалися рукоділлям: шиттям, вишиванням, кроєм, кресленням фасонів, виготовленням витончених речей, а також предметів, необхідних у домашньому побуті. Були в жіночій гімназії і більш незвичайні уроки. Наприклад, домоведення. Його курс включав в себе основи кулінарного мистецтва, догляд за одягом і догляд за приміщеннями.

Крім того буди і не звичні предмети - «найголовніші прийоми визначення фальсифікації харчових продуктів» або – алкоголеведення, де викладали основи тверезості - по 2 години на тиждень доносили інформацію про шкоду алкоголю і його згубний вплив.

Найголовніше гімназистки повинні були дотримуватись суворих правил, навіть поза навчанням: не виходити на вулицю після 18:00, не ходити по вечорам у гості, не ходити на мітинги та на заходи із великим скупченням людей, натомість гарно та прилегло вчитись та молитись – адже тільки так, вони могли відповідати - «берегині домашнього вогнища».

Становлення педагогічного інституту

1 грудня 1921 року в Запоріжжі було відкрито 3-річні педагогічні курси, які мали статус вищого навчального закладу, а у середині 20-х років вони були реорганізовані в педагогічний технікум.

З будівництвом ДніпроГЕСу та інтенсивним розвитком міста наприкінці 20-х та на початку 30-х років виникла проблема у відсутності педагогічних кадрів. Педтехнікум вже не справлявся з навантаженням, тому в 1930 році педагогічний технікум було реорганізовано в Інститут соціального виховання з двома секторами — соціального виховання та професійної освіти. На 1 січня 1931 року в інституті навчалося 318 студентів, працювало 30 викладачів. В 1933 році він отримав нову назву — Запорізький державний педагогічний інститут.

Пріоритетним завданням ВНЗ була підготовка вчителів для семирічних шкіл і професійних навчальних закладів. Пізніше у складі інституту були створені два факультети: соціально-економічний (з історико-економічним і літературно-лінгвістичним відділеннями) і техніко-математичний (з фізичним і математичним відділеннями). Інститут готував викладачів для робітфаків, ФЗУ і технікумів. А з серпня 1933 року на чотирьох факультетах: історичному (з історичним і економічним відділеннями), мови і літератури, фізико-математичному і природничому (з біологічним і хімічним відділеннями) — велася підготовка вчителів для середніх загальноосвітніх шкіл.

За спогадами свідків, у сучасному третьому корпусі під час війни розташовувався штаб німецької групи армій «Південь» Манштейна Еріха фон Левінські, саме сюди в 1943-му році приїжджав Адольф Гітлер. Після війни в третьому корпусі знаходилася середня школа № 65. І тільки в 1967-му Запорізькому педінституту повернули цю будівлю.

У повоєнні роки в інституті готували філологів, фізиків, математиків, хіміків та біологів. 60-ті роки внесли нові зміни у структурі інституту — почалася підготовка вчителів музики та співів, англійської, німецької, французької мов, фізичної культури. На початку 70-х років почав працювати історичний факультет.

Сьогодення ЗНУ

Наразі Запорізький національний університет  — це вищий навчальний заклад IV рівня акредитації, центр освіти і науки, осередок збирання і розповсюдження цінностей української культури Придніпровського регіону, один із найвідоміших класичних університетів України. До його структури входить 16 факультетів, 76 кафедр, Економіко-правничий і Торговий коледжі ЗНУ, Інженерний інститут Запорізького національного університету (до складу якого входять 4 факультети та міжфакультетська кафедра загальноосвітніх дисциплін). З 1996 року університет перейшов на триступеневе навчання — забезпечується підготовка бакалаврів, спеціалістів та магістрів.

Має 8 навчальних корпусів, історія створення яких, не менш вражаюча. Як і той факт, що деякі з них побудовані на старому кладовищі, на якому були поховані: відомий діяч освіти Олександрівського повіту, археолог, етнограф Яків Новицький і козак Платнірівського куреня, останній кошовий отаман Задунайської Січі Йосип Гладкий. Його могила і зараз знаходиться на території студмістечка університету.

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі