"Я хочу робити творчі проєкти доступними", - інтерв'ю із запорізькою письменницею Веронікою Стефановою

'Я хочу робити творчі проєкти доступними', - інтерв'ю із запорізькою письменницею Веронікою Стефановою

"Кілометри не обмежують нас".

Існує думка, що Запоріжжя — таке собі консервативне індустріальне місто пострадянського зразка. Що воно аж ніяке не яскраве, прісне і нудне. Мета даного спецпроекту переконати вас у зворотному. Щоразу ми будемо знайомити вас із запоріжцями, які своєю життєвою позицією розвіюють геть ці кліше.

Справжнє Запоріжжя - це зовсім не вулиці, проспекти, будівлі — а люди, які тут живуть. Ми доведемо, що ми непересічне, цікаве і неймовірно талановите місто. В ецентрі сюжету –  різностороння Вероніка Стефанова

Досьє: 24 роки. Народилась у Запоріжжі. Має вищу освіту журналіста, але перша професія – режисер-постановник. Після цього Вероніка протягом трьох років координувала проєкти на фестивалях, зокрема на Запорізькій книжковій толоці. За своє життя дівчина спробувала усе, що їй хотілося, але вирішила реалізовувати себе у тій професії, про яку мріяла з дитинства. Саме тому Вероніка вивчилася на психотерапевта.

Діяльність дівчини не обмежується одною галуззю. Вероніка працює психотерапевтом і менеджером терапевтичної групи з психодрами (терапія через театр). Крім того, дівчина організовує некомерційні культурні заходи у творчому об’єднанні «Платформа 9». За 6 років було проведено понад 400 заходів від літературників до концертів блюз-бендів.

Не можемо залишити без уваги участь Вероніки у музичному онлайн-проєкті Akane, який існує вже 3 роки. Дівчина пише тексти, а її друг Дмитро Коваленко створює музику, після чого починається пошук сесійних музикантів і вокалістів, які допомагають урізноманітнити партії та пісні. А ще Вероніка готує до видання книгу.

Про широкий спектр діяльності однієї людини – далі у сюжеті.

Чим допомагає психодрама учасникам терапії?

- Я дуже вірю у групову терапію не менше, ніж в індивідуальну. Вони обидві достатньо ефективні. Навіть краще, коли вони йдуть паралельно. Психодрама – складний багаторівневий процес, який допомагає учасникам відтворити переживання або внутрішній досвід, і театрально перепрожити їх. Це сприяє більш глибокому усвідомленню того, що саме в історії людини заважає рухатися їй далі. Психодрама робить такий процес живим, об’ємним і наочним.

- З якими проблемами найчастіше звертаються люди?

- До групи записуються люди з абсолютно різними проблемами. Групова терапія для того і створена: ти приносиш той контекст болю та ситуації, який у тебе є, а ми допомагаємо з цим розібратися. Якщо говорити про індивідуальне консультування, то я спеціалізуюсь на особистісних кризах.

- Опиши свій ідеальний літературний вечір.

- Мій ідеальний літературник відбувається кожен раз, коли я звертаюся до формату «природника».  Це такий літературний вечір на природі. Ми робили подібне на пляжах, у лісі, парках. І кожен раз збирав навколо себе близько 50 людей. Жива музика, поезія, і контакт з аудиторією – те, що для мене важливо як для організатора, так і для виступаючого. Як організатор, завжди намагаюся залишити щось пам’ятне для гостей та учасників вечора: печиво з передбаченням або якась інша приємна дрібниця. Такі жести уваги зігрівають та залишають приємні відчуття. Післясмак літературника має бути легким і ніжним, аби знову захотілося повернутись сюди.

- Що привело тебе до музичного формату трансляції поезії?

- Я багато чому в житті казала: «Так», і рідко казала: «Ні». До такого формату мене привів інтерес. Якось на одному з літературників, приблизно у 2012-2013 році, ми познайомилися з Дмитром Коваленком. Він писав музику, а я – вірші. У який момент ми вирішили, що було б круто виступати разом. Ми почали працювати, але згодом зрозуміли, що мої вірші схожі на пісні. Жоден з нас не вокаліст, але ми вперті і хотіли реалізувати себе у цій сфері, створивши проект «Akane». До нього почали залучати вокалістів та музикантів. Як так вийшло? На різні пісні потрібен різний вокал, оскільки,  за жанром, стилістикою та форматом все абсолютно відрізнялося. У нас була повна творча свобода, без меж та концептів. Ми вже маємо і фолк-альбоми з ліричними піснями, і рок-композиції. Проєкт існує вже третій рік. Межі вбивають мистецтво, тому ми вигадали для себе щось особливе та цікаве. Оскільки це онлайн проєкт, ми можемо залучати  людей з усього світу. Частина наших музикантів з Києва, частина зі Львова, а деякі навіть мігрували до Грузії. Кілометри не обмежують нас.

- Як ви знаходите музикантів для свого проєкту?

- Це як любов з першого погляду, але любов з першого звуку. Достатньо лише почути когось на заході або онлайн-записі, як розумієш, що це твоя людина для спільної творчості. Я знайомлюсь з такими людьми, пропоную співробітництво, надсилаю тексти та партії, Дмитро надсилає музику, і народжуються наші треки.

- Чи плануєш навчитися грати на музичному інструменті?

- Так, мені б дуже хотілось оволодіти гангом (перкусійний інструмент).

- Про що твоя майбутня книга? Чи будеш ти презентувати її в Запоріжжі та інших містах України?

- Моя майбутня книга називається «Контур бачення». Вона про сублімацію досвіду за 24 роки життя. І я шуткую, що це книга про кризу. Дійсно, є таке поняття як криза чверті століття. У віці близько 24-25 років людина починає переживати особистісну кризу, пов’язану з різноманітними поглядами. Мабуть, про це я й писала книгу. Про те, як змінювалися погляди, відчуття, сприйняття, й вимальовувалися контури нового бачення. Я презентуватиму її і в Запоріжжі, і в інших містах України.

- Які теми в літературі та тенденції/жанри в музиці найбільше «заходять» слухачам?

- Я думаю, людям «заходить» те, що для них актуально зараз. Якщо читач живе у любові, йому буде актуальна ця тема. Якщо людина живе у протесті та бунті – аналогічна ж ситуація. Виділити конкретні теми складно, оскільки все залежить від стадії зацікавленості у тому чи іншому тематичному спектрі. Стосовно жанрів у музиці також неможливо вгадати. Це все лише особистісні вподобання і ніякою тенденцією їх не обмежиш. Є мода, але вона лише відображає те, що відбувається навколо.

- Чому саме некомерційні культурні заходи?

- Я провела доволі багато комерційних заходів і усвідомила, що знаходжусь на етапі, коли не хочу на цьому заробляти. Я хочу робити творчі проєкти доступними.

- Кого з українських та зарубіжних авторів читаєш з найбільшим задоволенням? Які їх книги тобі подобаються?

- Із закордонних авторів хочу виділити Річарда Медісона та Девіда Мітчела. Це люди, за книгами яких екранізували «Куди приводять мрії» і «Хмарний атлас». З українських авторів – це Володимир Єрмоленко з книгою «Далекі близькі», яка об’єднує літературу з філософією.

- Що є найважчим у психологічній роботі?

- У психологічній роботі найважче – не помітити, що у тебе почалося емоційне вигорання. Важливо влаштовувати собі вихідні та вчасно перемикатися.

- Де можна послухати композиції вашого музичного проєкту та почитати твою поезію?

- Композиції нашого проєкту можна послухати на платформі SoundCloud. А почитати поезію – на ресурсах Стихи.ру, Проза.ру та соціальних мережах за  моїм ім’ям.

- Побутує думка, що сучасна література стала безцеремонно відвертою. Ти погоджуєшся із цим?

- Ні, я так не вважаю. Думаю, ті, хто читав Маркіза де Сада, зі мною погодяться.

- Письменник – цілковита свобода чи залежність від читача?

- Письменник – це покликання. Те, як сприйматиме його публіка – інша справа. Індивідуальним залишається питання про те, як далеко хоче зайти автор – зробити це справою свого життя чи професією. Сама дія «писати» – це повна свобода.

- Настав час осінніх депресій. Як порадиш боротися з цим неприємним явищем?

- Я б порадила бути дбайливим  до себе, інших та світу, а також пам’ятати, що у стані депресії ми часто буваємо необ’єктивними до себе та навколишнього середовища. Бути дбайливим – не означає боротися. Це означає прийняти цей стан, зрозуміти його причину та намагатися розібратися в ньому.

Будьте в курсі подій, читайте новини «Факти Запоріжжя» у ТелеграміФейсбуці та на Ютуб-каналі

Коментарі